Тарас Ріль
Фото з особистого архіву автора
СОН НІ
шум
ракета
він побіг
в ейфорії від доріг
і шляху
знамено
вперед
безцільний
космос
наздоганяє
його рейв
спустошеного дня
його
спаленого тишею змісту
вгадай
біжить він
селом чи містом
чи перпендикулярно в риму
образок
і панічний дим
що до пари його
непевним рухам
рвучкості
японському бутофристайлу
стрибкам
через сходинки дитинства
і роздільну здатність
здатися
перед покликом природи
в її теплу могилу
нагріту його ж бігом
пристрастю
неозначеного займенника
і краплинної мови
в яку закохуються нещадно поети
поки тліють
мов мухи
мов мурахоїди
що граються їхнім чутливим гріхом
на публіку
гріхом бути голим
недоліком
цвяхом без партнера
дошки
заіржавілим
як позіхання чорної кішки
коли її сприймають
за прикмету
релігійний ритуал
у галактичному межипросторі тривог
безбожномух
олодному
мов просвіт Арістотеля на людей
і Христовий крик
після того
як розбійник зітхнув поручі зітхнула нескінченність
поглинувши крапки
недопалки
вселюдського духу
загубити себе
замість буддійського переродження
в синтетичній нірван
ічергового успіху
і все не про те
Дебютна книжка автора
ПРИЗНАЧЕННЯ
голий папір
дременув навтьоки
нівроку
за ним рушив день
і пробитий у вусі рік
без сумніву
перемога
з поразкою
над усіма
коли переминаєшся з ноги на ногу
від рідини
у сумбурну масу
неримованих змістів
і пафосного спітнілого мікрофона
з мікрощілинами
вщерть заповненими
спогадами
цим мастилом для механічного ремесла
автора гімн ів
таргана в побігеньках за
кометою кіно
теплом театру
мальовидлом музики
вбранням візуального ви
стецтва
(гімни є знищенням
спортсменів-плавців
у бульйоні означень
української мови
культуриста
супроти витлумачених орків і Ґолумської горлянки не в Горлівці рече медовоогидну месу
експанотця всєя руси (виPUTINілого поблядика на грибку моєї підліткової смердючої
ноги)
у рядку дякую ЗСУ вклади його й кудись ти)
менше й більше з тим сяким осьдечки отетерілим од і до відправи без жодних згадок
про католиків і позірно ліберальних протестantes без Лютера під пахвою на христ. рейві
в Берліні
воля в кулаку
вирішує в справі з каблуком
і давнім ідолом
порнокоником
жінкою
скидаємо її не як еротику
а як скульптуру Натхненню з мосту Мірабо
замінюючи на полунично-вишневе а?щось
і не у 2D
а в артактивізмі лівого толку
з вибіленим волоссям у ніздрях
готовим до наступної доріжки на губах
цукрової пудри
одомашненогон
овітнього матеріального
комплексу закарбованих епохою маркетологів настрою
речей
перелічених в USD-іпостасі моїм кумиром lil peep на його ж татуюваннях
речеякі додають вершкового в полум’я радикального цинізму
ніші для наївних посіпак #gentleminions
з асонансами (бог-а! сюдь-сюди!) у жовтий текст тараса ріля
анулюючи його помпезність
і постсоцреалізм критику того
що за вікном
та ніби з правого боку
(під) серцемвід
чутним у гармонійності коми ','
клінічної психології
безладної перед екстремумами тіла в людинозвивинах і -сплетеннях
німецьких картин з віковим обмеженням
забираючи звідусіль викрик манги (яп. 漫画 マンガ)
що упав би під
ні
жну
насолоду
в дуеті з одурілістюі зрадіснілим BAM (bam) привласнює з крильцями курка
іззасмаженими до сніданку яйцями на Сковороді привіт бджолам
дитиновільна childfree шершень
віднімаємо штамп промовистих наративів потоку дощових крапель у рот
генія-безхатченка й без кума
від стократ перенесеного на потім побачення зі справжнім собою (брак о!цього у вірші)
замінюючи його черговими порожнечами
дорогою
розвитку для майбутніх поетів
з одного корита п’ють корови з прекрасною мордою
***
друже
запрошую тебе на прогулянку
простудженою вулицею
заселеною людьми-бджолами
через десяток вуликів-барів
зустрінеш там за стільцями повстанців
які тільки тільки тільки
видихнули з секундою в макабричних алко- й нарко---так---танцях
спинися на місці
ввійди в цю роздебенду рухів
спини із собою Підмогильного місто
і водоспад сліз
мов краплинок
п’ять старих копійок
(мужика з франківської Стометрівки :: Дай П’ять Копійок)
сьогодні й завтра ти
дитя
в якого на колінцях
увесь іграшковий світ
за пазухою тримаєш цяцьку
названу
свобода війни
і невже щойно відбувся УПівцем
чи тільки тільки тільки
вирушаєш
за слідами дороги Леоніда Кантера й Валерія Маркуса
за вібро терпкого серця Романа Ратушного
обабіч надр тиску в грудях Миколи Хвильового
перед фінальним вистрілом в антикомуністичні скроні
вони люблять нас дужче за матір
і правопорядок фантазмів законув країні розбитої свідомості
яка кричить прямісінько в телефон-поштамтбога
ми не відрікаємося й від тебе
не заграємо й по-бідняцьки не плачемо
єден
одне
пишеться для тебе зізнання
ти
наше
найкраще
побачення
суддя й сусіда
нас
проклятущих співців
на фоні української поезії
підіймай з нами її стяг
і неси на поле бою
боже
в серцях
на фронт
до Харкова й Жадана й передових волонтерів
культура в наших руках
і ми її малюсінький вогник
жевріє
і божий вогонь
жеврітиме
і гнівний покрик
супроти всякої негідності
після Революції (Гідності)
офсетна макулатура визріває в наших руках
і вона не чорно-біла
там м'ясо кишки й внутрішні органи
без донорського терміну споживання
і можливості з феніксом Дамблдора воскреснути
наша мова ж
як стерилізоване лезо
небезпечна бритва
:: :: ::
подвійне вето ми наклали на помилку
втечу в засмальцовані майонезом краї
скажу
скажи й ти
скандинавській холоності Європи
НІ
(ТИХИЙ ХОЛОКОСТ)
і плюнь із високого пагорба на її неочевидні політизовані здобуткиу міжнародних неромантичних стосунках
істинне слово
не злетить з уст коханої повії
з Дикого Поля
(Дике Поле
саме за себе говорить)
і карпатська полонина трембітанням визрілої лексики повітря з перезвуками опришків
теж
і чорне
червоне в теперминущості море
що хлюпоче хвилями об сталеві крильця
борти 'чайки'
яка допливе
до нашої протоземлі
і її не спопелить брех...подих 'Онікса'
фаршировані гасла крилатого 'Калібру' зі свистом російського вітру
/// /// ///
номер
вперед
інструмент
БЕЗМЕЖНОСМЕРТЕЛЬНА ВОЛЯ
МОЛИТОВНА АПРІОРІ